Рух “Права Чоловіків в Україні”
Головна місія руху Men’s Rights Ukraine – забезпечити дійсну рівність прав чоловіків та жінок в суспільстві
“Будь чоловіком, поступись!”
Ми, чоловіки, чуємо це з самого дитинства. Нас постійно програмують поступатися правами.
В сучасному суспільстві чоловіків теж дискримінують. Це незвично чути, правда? Ми чуємо голоси жінок, які говорять про утиски і насильство, з усіх сторін. Чоловіки ж не подають голосу, так їх навчили з дитинства: “Хлопчики не плачуть”. Чоловіки досі, як і багато століть тому, більшою мірою ніж жінки, виконують небезпечну і фізично важку роботу.
“Будь чоловіком”
перша фраза, яка карбується в пам’яті хлопчика, несе в собі меседж: ти не маєш права на емоції, у тебе є тільки обов’язки.
Рух за права жінок досягає позитивних результатів у сфері самореалізації: вони будують кар’єру, стають незалежними економічно і психологічно, займають керівні посади, добровільно служать в армії, опановують професії, які раніше вважалася винятково чоловічими.
Чоловіків досі виховують в дусі меншовартості. Вони почуваються винними перед жінками: в плані забезпечення і матеріальної підтримки. Водночас, через брак відповідальності у чоловіків, жінки часто самі несуть непосильну ношу забезпечення дітей після розлучення без підтримки батька. При цьому права нової генерації чоловіків, які прагнуть бути відповідальними батьками, системно порушуються.
Юридично жінка-мати більш захищена, ніж чоловік-батько. Соціум без вагань надає право саме матері самостійно виховувати дітей лише за фактом того, що вона жінка. Ці ситуації непоодинокі і чоловіки у них абсолютно безсилі і не мають шансів відстояти ані власні права, ані права своїх дітей.
Батьків, що прагнуть залишатися з дітьми та брати участь у їх вихованні, відмовляють від боротьби за дітей вже знайомими фразами: “відступись, будь розумнішим” та “все одно дітям з мамою краще”…
В сучасному світі роль батька у вихованні дітей знецінюється та зводиться до фінансової зобов’язаності. Татусів критикують за те, що вони «не сплачують аліменти», але не за те, що не займаються вихованням дітей.
Розлучений батько може битися з системою роками, аби досягти права хоч іноді бачити власних дітей. І часто результат цієї боротьби – один вихідний на тиждень, а іноді й на місяць.
Зрозуміло, що таких коротких зустрічей батькові недостатньо для передачі знань і досвіду. Наслідком відсутності батька та “жіночого” виховання стає криза маскулінності: брак мужності та відповідальності, невміння ставити власні і поважати чужі кордони. Дітям обох статей відсутність батька не дає можливості спостерігати поведінку чоловіка, розуміння його функцій, якостей та ролей.
Те, що ми є чоловіками, не означає, що ми повинні відповідати соціальним стереотипам: поступатися правами, втрачати здоров’я та інколи життя.
Чого ми прагнемо?
Ми закликаємо відмовитися від негативного образу чоловіка в суспільстві: агресивного, тупуватого, сексуально-стурбованого мужлана, потенційного ґвалтівника і педофіла.
Ми закликаємо розглядати рівність чоловіків і жінок не як компенсацію, а як гідність.
Уряд та Парламент мають створити умови, які б дали можливість викорінити нерівність представництва чоловіків і жінок у системі освіти, відійти від моделі “жіночого” виховання.
Органи опіки потрібно реформувати, щоб досягти збалансованого представництва чоловіків та жінок, професіоналів в галузі сімейних відносин (психологів, соціальних працівників, юристів).
В умовах рівних можливостей жінок і чоловіків на ринку праці та в кар’єрі мають бути рівними не тільки права обох батьків на спілкування з дітьми, але і обов’язки з виховання і піклування про дітей. Україна може бути в авангарді прогресивних європейських країн, які взяли курс на спільну опіку батьками після розлучення.
Заборона чи обмеження одного з батьків доступу чи вільного спілкування та виховання своїх дітей має кваліфікуватися як порушення прав дітей, насильство (щодо дитини в першу чергу) та як прояв дискримінації за ознакою статі.
Наша мета — справжня рівність прав незалежно від статі
